Дитина - загадка для батьків! Їй нічого не варто влізти з приятелями на дах висотного будинку, сісти на огорожу і звісити ноги вниз. А ввечері ви насилу впізнаєте своє безстрашне чадо в блідій, здригаючій від кожного шереху істоті, - так подіяв на малюка фільм-"ужастик", показаний по телевізору. Чого насправді боїться ваша дитина? Які страхи нормальні для її віку, а які - симптом нервового розладу? І як батьки можуть тут допомогти? На жаль, багато хто з нас взагалі впевнений, що неврози і депресії - доля перевантажених проблемами дорослих. Тим часом фахівці знають, що діти страждають неврозами набагато частіше, ніж дорослі. А неврози дорослих практично завжди мають коріння в дитячому віці.
Чого бояться діти? Страхам здорових хлопців різного віку завжди передує реальний привід: певні життєві ситуації, фільми, страшні історії, розказані приятелями. У дітей до року спостерігається занепокоєння при гучних звуках або при наближенні великого предмета. Однорічні діти особливо чутливі до хвилювання матері: мама посміхається - дитина спокійна, мама налякана - страх опановує і малюком. У 2-3 роки у дитини з'являється страх болю, лікарів, а також острах казкових образів, що уособлюють зло.
Діти в 6-7 років починають усвідомлювати можливість власної смерті і втрати близьких. У школярів з'являються страхи, пов'язані з новою для них соціальною роллю: страх осуду, страх не виправдати надії батьків, учителів і товаришів.
Всі перераховані страхи відносно прості, зрозумілі і, в тій чи іншій мірі, властиві усім дітям. І тим не менш, навіть усім знайомі дитячі переживання вимагають від батьків уважного і тактовного ставлення. Наприклад, якщо ваша дитина боїться засипати в темряві або залишатися одна у кімнаті, в жодному разі не можна піддавати малюка "загартовуванню" і замикати одного в темряві, щоб "звикав". У цьому випадку дитина не тільки не позбудеться від свого страху, але придбає ще й новий - страх батьківського гніву або глузування. А це вже невроз.
Взагалі, чого б не боявся ваш малюк, якою б дрібницею не здавався вам його страх, потрібно показати йому, що ви його розумієте, що в його страху немає нічого ненормального, що і ви, і всі люди в його віці боялися темряви, або самотності, або нерозуміння товаришів.
Багато батьків ставляться до дитячих страхів як до капризів і навіть карають за них. Це неправильно і дуже небезпечно. Адже страх - одна з основних емоцій, властивих людям. У ньому немає нічого протиприродного. Якби люди зовсім нічого не боялися, то людство давно б вимерло. Страх попереджає про можливу небезпеку, дозволяє зосередити увагу на її джерелі, спонукає шукати нові, менш небезпечні шляхи досягнення мети. У цьому виявляється еволюційне значення страху. Можна розглядати страх і як етап становлення самосвідомості людства. Згадайте: первісна людина випробовувала забобонний жах перед наступаючою темрявою, грозою, вогнем. І дитина у своєму психічному розвитку як би проходить всі ці етапи розвитку людства.
Якщо дитина не зустрічає на цьому шляху розуміння батьків, то просто замикається в собі, намагаючись знайти вихід зі своїх переживань самостійно. А не знайшовши такого виходу, зациклюється на своєму страху і набуває фобію.
Фобія - це страх, що став нав'язливим. Дитина робиться невпевненою у собі, мовчазною або, навпаки, запальною і агресивною. З одного боку, малюк розуміє безпідставність свого страху, а з іншого - ніяк не може від нього позбутися. Фобії можуть бути різними. Найпоширеніші - клаустрофобія (страх закритих приміщень), соціофобії (страхи, пов'язані зі спілкуванням), нозофобії (страхи різних захворювань). Фобія - це вже симптом неврозу.
Розвиток невротичних страхів у дітей може бути обумовлено генетично. Тому батьки з тривожно-недовірливими рисами характеру повинні бути особливо уважні до своїх дітей.
Не менш важлива й гарна, дружна обстановка в сім'ї. Для душевного здоров'я дитини має значення не тільки те, як батьки звертаються з нею але і їх ставлення один до одного. Для того щоб у дитини закріпився страх, зовсім не обов'язкові скандали, досить того, що мати постійно нервувала.
Невротичні страхи стійкі і, як правило, супроводжуються розладами вегетативного порядку (серцебиттям, жаром, ознобом, безсонням, втратою апетиту). Дуже важливо при перших же проявах невротичного страху звернутися до лікаря. Через два-три місяці лікування неврози звичайно проходять.
Якщо при неврозі дитина розуміє необгрунтованість своїх страхів і хоче від них позбутися, то при так званих "маревних" страхах діти переконані, що їм є чого боятися. Дитина стає підозрілою, постійно відзначає вороже ставлення до себе з боку навколишніх, намагається від них захиститися. Такого роду страхи особливо небезпечні й вимагають негайного звернення до психоневролога.
На жаль, не всі батьки розуміють, наскільки крихка психіка їхньої дитини. Невдала насмішка або грубий окрик можуть серйозно поранити її й привести до неврозу, що деформує характер дитини.
До нас прийшов новий термін - "якість життя". Що це? Матеріальне благополуччя, як думають багато хто? Ні, це перш за все психологічний комфорт особистості. Проблема, однак, у тому, що психологічний комфорт не з'являється раптом, по нашому бажанню. Його потрібно довго і ретельно формувати, стежачи за психічним станом дитини із самого народження. І відповідальність за цей процес цілком лежить на батьках.
|
